Чорнії, рожеві , зовсім білі
Шовковиці в дворі росли,
Дітвора, хто був сміливим,
Їх їли вправно на гіллі.
Там змагались з горобцями,
З курми сварились на землі
Фарбовані шовковично їдцями
Були веселі, жартівливі, злі.
Мов Бога, спілості чекали-
Небесну манну на землі,
І дозрівати не давали,
Бо їсти хочеться малим.
З них податки не здирали,
Вночі не рвали крадії,
Тому шовковиці саджали
Собі колгоспники в дворі.
Рідним і сусідським дітям,
Домашній птиці на прокорм,
Нема теплішого на світі-
Дітей щасливих передзвін.
До рота ягідки не миті,
Пекли, варили, пили сок,
«Від пуза» наїдались діти:
Тут годувався весь куток.
В сорок сьомім не діждали-
В селі голод лютував,
Зелені ягідки зривали
Хто ще зовсім не охляв.
Щемить буває, як згадаю
Цей присмак ягід, сльози вдів,
Людей всіх Господом благаю:
Не творіть собі вождів!
18.07. 2013р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438434
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: БГІ