Загойдався коло річки очерет:
Дика качка з каченятьми підпливає.
Зорі місяцю невидимий корсет,
Мов чаклунки, непомітно-геть знімають.
Бульботи́ть собі на лотосі царівна.
Юні коники висвистують на біс.
Ніч персидськими очима так манірно
перламутровий розсипле свій каприз.
До опівночі втамує спрагу спека.
Річка вмиє діадему берегів
Не ховаючись, замріяний лелека,
свою лялечку в красі такій зустрів.
Перекатами шумлять ті очере́ти,
мов ховають що від людства на землі.
Виявляється у небі є карета:
розстилає казку на оці краї
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438294
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.07.2013
автор: Ліна Біла