СВІТ ЛЮБОВНИХ ІЛЮЗІЙ

Як  бачиш  біля  себе  ти  царицю,
Чи  сам  їй  став  тираном  і  царем.
Подумай,  чи  не  міг  тут  помилиться,  
Чи  шлюб  такий  не  стане  тягарем?
За  закидом  прийде  черговий  закид,
Ростиме  невдоволення  і  гнів,
Любов  не  йде  ніколи  у  атаку  -
Зігріта-бо  теплом  від  спільних  днів,
Очей  твоїх  вона  нап"ється  блиском,
Ти  грішний...та  для  неї  -  ідеал!
Чарівну  легкість  (ні  на  йоту  -  тиску!)
Віддасть-бо  без  прохань  і  без  похвал,
І  їй,  такій  близькій  тобі  та  рідній,
Ти  віддаси  всього  себе  сповна,
Якщо  хто  з  вас  байдужістю  вагітний  -
Порветься  тут  душі  тонка  струна,
Страждань  неспинна  низка,  в  серці  -  крига,
Не  було  і  в  кошмарах  цих  видінь,
Дурний  самообман:  "Любов  достигне,
Ми  стерпимо,  проб"ємо  сотні  стін!"
Подумай:  як  до  плоті  потяг  сильний,
А  душі  не  об"єднує  зв"язок  -
Не  варто  прагнуть  цілі  неухильно,
Бо  щастя  стане  купкою  казок.
Не  так  же,  як  гадається,  стається,
Не  буде  сумнів  ситий  в  лоні  мрій,
Порадник  ліпший  -  стукіт  твого  серця,
Ілюзій  світом  душу  лиш  не  грій!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437997
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Олександр Обрій