Ще невідомий погляд
Незвіданий ще дотик
І подих вітру, долі
І чи свої зіграємо ми ролі?
Складаю ноти , хоча співать не вмію
Струни душі розстроїла,
Бо грати не посміла
Боюсь,що не зумію
Заплуталась у відчуттях
О це я розумію!
Та спогад літа гріє так спокійно серце
І заглядає в невідоме через скельце
Сніжинкою кружляю,
Шукаю де сльозою притулитись
Сльозою щастя,
Водою від шаленого кохання..
Щоб вірно так пліч-о-пліч
З вечора до рання
Та невідомі ще мені оці признання
Капризна, запальна,
І занадто вперта
Де-коло занадто вже відверта,
Ще зіткана з загадок і питань
І комір зшитий із вагань
Що ключ розгадки я сама шукаю
Я загубилась в сумнівах бажань
А де? Сама незнаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437916
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2013
автор: метелик вітру