Глянь, самшит, неначе сторож вірний,
Поміж клумбами давно стоїть,
Ось лілейник, кущ троянд манірних,
Цвіт лаванди, поряд оксамит.
Космо - постріл в небо квіточками,
Вітер з них метеликів створив.
Все це насаджалося роками -
Серцю втіха з невичерпних див.
Чорнобривці розляглись крислато,
Портулаки - чудо, подивись,
Заплели всі підступи до хати,
Килимком барвистим розтеклись.
Соняхи стоять налиті сонцем.
Спокій за тиночком, тиша й лад.
То, мабуть, іриси, браві хлопці,
Шаблями охороняють сад.
Ще посиджу, ще поспоглядаю -
На душі Господня благодать.
Сію все це, по́лю, поливаю...
Де ж ще, пані, тих емоцій взять?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437685
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: @NN@