Забіліла земля і далекі світи забіліли,
і дерева повіки примкнули від довгих утом.
А я стишено сяду й торкнуся до тебе зболіло,
до тепла твого серця і пісні з відкритим чолом.
Та іще доторкнуся душею і дивно, і ясно,
мов до птахи, що раптом зібралась злетіти у вись,
і всетишшя земне, що заявиться якось невчасно,
намалює твій сон, наче стогін загублений чийсь.
І тоді прийде Янгол – весь білий, мов сніг насвітанку,
тай огорне крильми і наш віддих, й незримий порив,
і тебе, як зорю, як найкращу у Спарті спартанку,
подарує мені в милувань сотворінні і див.
[i] грудень 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437650
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Чир Нестор