-Маринатку – знімаєте?.., - офісна донна в збентежах.
Та прове́ла до кавових роботодавчих гостинь.
А у мене, від щебу надій, вище преса – пожежа:
Штат – молодші, активні, природні, кров – повних Бистринь.
А вакансій – одна, бомби-пастки поміж кандидатами:
-Плюнь...дарма́ ми тут...
-Ва́лим,
- Кампанія – швах
- Із кидал...
Насплітав хто: стрибок та фортунність з підступністю-зрадами -
Тут, в один вакансійний, будь-щобний, загрошний портал,.
Не до ладу бубнів, та зійшли настанови коханки:
«Ти ж, ти ж – геній!... йди лобом!, та їм – не мовчи, раскажи!..»
Я дивився з довірою на «персональну панянку»,
І сказати хотілось: «Послухайте, я ж – свій мужик!..»
...Вдома любка співала: «Взяли́!!! Тебе, любчик, прийня́ли!»,
Що ж, із завтра, я – частка чужих агресивних кампань.
Так раділи, напевне, жінки, коли їх заручали,
Як почули жаданне: «Моєю, будь ласочка, стань!..»
15.07.13 р.
P.S. . Маринатка – жакет, від авт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437640
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.07.2013
автор: Юхниця Євген