Лунають часто з вуст пусті слова
У богозабуваючому світі,
Бо слово із душею ожива,
Без неї - це лиш брила із граніту.
Свічки сердець запалить щирий вірш,
І проростуть в читацьких грудях квіти,
Бутони їх сягнуть холодних зір,
Та грітимуть добром земну орбіту.
Душа розкладе з літер, мов пас"янс,
Розмай натхненних, дивних комбінацій,
Рядки нові ввійдуть у резонанс
З прихованим теплом людських вібрацій.
Отож, гайда творить нові дива,
Що огортають Простором Любові, -
І той, хто від усіх любов ховав,
В душі зросте багатоповерхово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437601
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Олександр Обрій