Чисті струмки твоїх осінніх очей
Ніколи не торкнеться смуток
Жовто-пекучо-червоний
Тюльпанових дерев
Бо твоя любов у розлуці
Вона сильніша і більша за все.
Чорні гілки дерев, що ростуть навколо
Тих же осінніх озер зводять руками
Один до одного
Наче в прощанні
У розпачі
Останнім
Колись і вони поховають
Один одного
Навіки, але не зараз…
Така любов - поза межами
Простору й часу.
Вічна як і душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437485
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2013
автор: Ігор Сас