Смердить скрізь запахом козлячим.
Менти пропахли і суди.
При владі виплодки собачі:
Куди не глянь, - одні жиди!
Впилися владою шакали,
як сарана в землі чужій.
Мою Вкраїну розікрали,
потомки злодіїв, повій.
Пора по писку дать ординцям,
по шиї нечисті брудній.
За грати проситесь злочинці,
тож в злобі біситесь тупій.
Щоби не сумно "там" ночами,
разом «впакуємо» ментів…
Щоб турбувалися за вами.
Ну як без геїв - холуїв.
Щоб вірно вам і там служили,
грифони, беркути, козли…
За вами горщики носили
й смоли без черги подали.
Ми на Вкраїні Богом даній.
В своїй чужинці, стороні.
Терпіть не будем басурманів,
бож скільки жити у лайні!
Спітніли стомлені долоні,
у піхви сховані мечі.
Стоять осідланими коні,
лунають дзвони із Січі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436978
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Дід Миколай