створили світ, та в ньому не живуть
німими зойками розламують.ся душі.
а я не знаю де ти, як зовуть
і чи без тебе можу я , чи мушу...
і як тут бути - між німих сердець
де озирнешся - кам'яні обличчя
де - роздягтися - кожен як знавець,
погладжуючи голі передпліччя.
притягуються мінуси, плюси
і аж ніяк уже не протилежні.
Не задихнутись би.
а ти... прошу - спаси
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436972
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Аліна Звіздецька