Воскресну, повернуся знов,
Ще хоч раз подивитися в очі,
Що в душі зародили любов
І зробили нестерпними ночі.
Їм вдалося зронити в мені,
Почуття, що випалюють душу.
Водопад із бажань по весні,
Наче повінь, що стримати мушу.
Задивляюсь в безодню зіниць,
Загадкових, як зоряне небо,
Що чарує, коли горілиць,
В нього дивишся, манить до себе.
Серед тисяч, мільярдів зірок,
Твої очі завжди відшукаю.
І їх блиск – нагорода за крок,
Що назустріч зробив! Я кохаю!
04.08.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2013
автор: Мирослав Вересюк