[i]Яні Сілецькій-Васильєві[/i]й
Коли осілим смутком
у душі,
Наповнюється серце
до нестями,
Воно працює хутко,
без причин,
Затьмарюючись герцю
й почуттями.
Зникає щось таємно
в небуття;
А ми прослідкувати
і не в змозі.
Згадавши достеменно
почуття,
Ми розгубили дати
по дорозі.
І пошуком у но́вий
світ речей
Покинута йде думка…
О, Евтерпо,
Нехай у вир казковий
потече
Віршів ріка секундна…
І затерпне
Осілий смуток камнем
назавжди… .
Вертайсь у кров гарячу,
сьогодення!
І спокій враз настане,
лиш прийди
В поезій світ, де плаче
дух натхнення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436912
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.07.2013
автор: Oleg Kolibaba