Зростала у полі та квітка.
Що сонцю писала листи.
А птах то посланець надійний.
Прообраз людської душі.
Зітхнули та впали від втоми
Ті довгі шляхи що ішли,
Землею зернистою в поле,
Рясними очима на скрізь.
Ти майже зірвала коріння.
Ти майже сказала прощай.
Але тебе мати тримала,
Надійна та сильна земля.
Незнане створіння в неволі,
Хай йдуть твої мрії у світ,
Хай стануть комусь у пригоді,
Чи в радості чи у біді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436815
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Максим Жембровський