А ти зможеш... всю вічність отак?
Перехрестями недокресленими?
Там, де має бути м'який знак,
Ти знову ставиш апостроф.
Без вісти
Біжиш, і губишся, і знаходишся
У світлинах незасвітлених,
І у кожному збитому подисі,
І у кожному слові.
Притчами
Вчиш мене як загубитися
По стежках іще незастелених
По хребтах рідних, орбітами...
Жаль, не можу.
Зорями-зернами
Я блукатиму - небо образиться,
І грозою грішно гримітиме.
Ти у вічність підеш -
по галактиці,
Самоцвічено, самоцвітами.
Ну а я? За тобою летітиму...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436745
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Siya