[img]http://megrib.ru/images/lubistok.jpg[/img]
Я розпочати не могла всесвітній рух,
Без тебе, без твого світила,
Коли ти вклав мені до рук
Свою непереможну титанічну силу!
Я просто бігла, як мале дівчисько
Навколо дерева у себе у дворі.
А ти приходив нахиляти гілку низько,
Щоб я наїлась наливних плодів...
Я рвалася нагору до зірок тендітних,
Губами ухопить бажала світло.
А ти прийшов і дав два непримітні
Прозорі крильця для нового тіла.
Я спала десь у тебе на полях,
У хащах запашних твоїх дібров...
До серця на долоні я шукала шлях,
До джерела, в якому силу ти знайшов.
Той сплав любові і натхнення живо
Перетікав з космічних давніх рік
У кришталеві засекречені кувшини...
А ти прийшов, зірковим напоєм обпік.
Я з опалу пийнула хитрий трунок...
І вже лечу в розкішну осені колиску.
Нехай сп"янить мене твій поцілунок,
Засну й прокинусь королевою любистку.
Знов ти приходиш, щоб навчити
Малу і безтолкову мою ручку
Народжувать слова, немов бузкові квіти
І гуртувати їх в копички і в рядочки.
Я розпочну всесвітній повсякденний рух
В твоїх думках і світлих мріях.
Тобі знов безоглядно, заповзято віддаюсь,
Пливу по творчих імпульсах і хвилях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436540
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: gala.vita