Мої маленькі онучата
Поприїздили.
Їх срібний сміх у хаті – свято,
Їх цьомки – крила.
Коли моторчики вмикають
І ну літати,
Все верхи дном перевертають
Кругом орлята.
Та я не злюсь, нехай розведуть
Цю мертву тишу.
Щодня їм долю-дорогу медом
І маслом пишу.
На світлині старша доня і мої внуки, хай Бог їх береже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436388
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)