Є думки́ вголос і є - непочуті...
Пора тропічних київщинних злив,
Вир, ...тиск мовчань-гукань її діапазону.
Він, стримавшись:
- Бармен, аперетив,
А компаньонці , про́шу, - воду, і холодну!
-Не досить звичних: жінка, діти?!. Що ж,
Піду сама до них, розкажу – зрозуміють,
В нас не кохання, смог з-за огорож..., -
Ковтав з її безмовних спечних дощовіїв.
- За щастя й достат - б,ються ж люди, всі.
Скажи ж сім,ї, нарешті - як, мене кохаєш!!!
А він рукою - по її руці,
Й спитав – чому мовчиш й нічого не питаєш...
09.07.13 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436173
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Юхниця Євген