Давай, моряче, скидай вітрила.
Морська хвороба. Розлито ром.
Коли стихія тебе корила,
Ти не повірив старим таро.
Шукаєш щастя своє деінде,
Малюєш мапи, втрачаєш слід.
Тобі безодня неначе рідна,
Найменше море замінить світ.
Що далі, рифи? Безлюдний острів?
Скарби і слава? Тож обирай
Хотів свободи, а це – непросто,
Свобода – пекло, свобода – рай.
Кінці у море, кінці у небо.
Такий не тихий цей океан!
Пливи, як хочеш. Живи для себе.
Життя як казка – лише обман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436055
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Олександр Гриб