На підлогу скочив з вікна промінь,
Покотився і на ковдру вліз.
Сміючись, підставила долоні.
Він залоскотав мене до сліз.
Що ж це я сміюся спозаранку?
Сльози і усмішка водночас...
Вітер поколихує фіранку
І лице скривив він від гримас.
Ще недавно гладив він волосся,
Цілував у очі, повні сліз.
Як же промінцю оце вдалося?
І взяла за душу його злість..
Та я цим тепер не переймаюсь,
Бо на серці думка лиш одна.
Від надії я не відступаюсь:
І біжу скоріше до вікна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435983
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Н-А-Д-І-Я