Вистрілив дід, немов з рушниці,
Слово, мов та куля,
Баба тріснула по пиці,
На старість їй дуля.
Йде у прийми до куми,
У нього кохання,
Забирає добро все,
Геть поневіряння.
Кума палко пригортає,
В губи ще й цілує,
Баба, мовби вже здихає,
На смерть все пакує.
А в куми наливка,
Та вуста медові,
Ох, гаряча жінка,
Море в ній любові.
Баба речі позбирала,
Не мовила й слова,
Тоді тихо прошептала,
Нагода чудова.
– Забирай своє майно,
Швидко вимітайся,
Вже давно гуде село,
Назад не вертайся.
Поцілунки, то пусте,
Як дійде до діла,
З тебе порох геть піде,
Де в тебе та сила.
Кума палка у коханні,
Все село це знає,
А твої я знаю дані,
Аж сміх розбирає.
Що ти вуса опустив,
Кліпаєш очима,
Ти ж кохання захотів,
Смерть вже за плечима.
Хотів прийми, вимітайся,
Ось твої манатки,
Та назад не повертайся,
Іди без оглядки.
Панталони забирай,
Випрати забула,
Що ти, діду, не дрімай,
Щось я не дочула.
Ти жартуєш, оце так,
Старий казанова,
Захотів кохання смак,
Нагода чудова.
– Досить, бабо, відчепись,
Досить вже знущання,
Прошу тебе схаменись,
Згасло вмить кохання.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/253-did-kokhanets.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435422
Рубрика: Гумореска
дата надходження 05.07.2013
автор: Антоніна Грицаюк