- Мамо, чом земля у цвіті?
- Бо надворі, доню, літо.
Сонце променями грає,
Все довкола зігріває.
- А звідкіль береться цвіт?
- Так влаштований наш світ.
Коли квітка відцвітає,
В ній насіння визріває.
Взимку скуте воно сном,
Спить в землиці під сніжком.
Навесні пернаті друзі,
Спів даруючи окрузі,
Її будять, підіймають:
«Гей! Зима пішла із краю!
Прокидайтесь, не баріться!
До труда скоріш беріться
Всі, хто спав в зимову днину –
І рослини, і тварини!
День набрав уже снаги,
Сонце топить лід, сніги!.
І пуска коріння-спиці
Насінина в глиб землиці,
А угору – стебельце.
Ну, що скажеш ти на це?
- Тепер, мамо, буду знати.
Гарно вміла розказати.
А сплети мені вінок.
Хай піду я у танок.
Луг потішу, наче квітка.
Як же хороше улітку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435260
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)