Вишивала гладдю я рушник для долі,
А вона поклала хрестиком узор.
Сірими нитками штопала поволі,
А з мережки склала цілий коридор.
Вишита душею, моя хресна доля,
Я ж тобі поклала білі рушники…
Квітнуло на ньому волошкове поле,
А чи знала, доле, квіти отакі?
Маки і ромашки разом з колосками
Уквітчали поле сірих рушників.
Я, жита, у парі буду разом з вами.
Квіти мої любі… З вами – поготів!
03.06.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435205
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2013
автор: Тамара Васильєва