Все так летить, немов ракета,
Не сповільнюючи на хвильку біг.
Десь там спалах, десь комета.
Кажуть, так побудовано цей світ.
А я скажу: фундамент ненадійний,
Він нас, людей, з усіх сил трима.
Ви спробуйте подумати повільно,
Нікуди, ні на що не поспіша.
Тверезо оцініть цей день нарешті
І кожну мить, даровану з небес.
Будьте ви хоч трошечки відверті
З Господом, людьми і без.
Шалений поспіх голови до межі закрутив.
Очюняти нам треба, божевільні!
Ні, мовляв, сучасність. А як не маю сил?
Тоді впадемо у вихорі космічнім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435030
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.07.2013
автор: Катерина Бондаренко