***

П’ять  на  дванадцяту.  Траса  Одеса-Київ.
Смуги  розмітки  схрещуються  і  пливуть,
Їхав  додому,  а  вийшло  в  останню  путь.
Зустрічна,  МАЗ  і  внутрішній  крововилив.  

П’ять  на  дванадцяту.  Дуже  повільна  швидка.
Кажуть  їй  дихати  і  рахувати  секунди.
Ніколи  не  думала,  що  так  воно  все  і  буде,  
В  салоні  швидкої  заплаче  її  дочка.

П’ять  на  дванадцяту.  На  горизонті  гроза.
Дах  небошкряба,  вино  в  високих  бокалах.
«Я  хочу,  щоб  ти  моєю  дружиною  стала».
Її  «так»,  поцілунки  і  щаслива  сльоза.

П’ять  на  дванадцяту.  Хвилина  і  ніч  одна.
Шістдесят  кроків  тонкої  секундної  стрілки.  
Життя  все  встигає  і  всім  роздаровує  бірки,
Ніколи  не  знаєш,  якою  буде  твоя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434697
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2013
автор: Вікторія