Без ночі нетутешній мандрівник
Без пари з уст торкнувсь моїх долонь.
Заліз у душу поглядом і зник,
А я тону в очах його, либонь.
Як грім з ясного неба та любов,
Загорнена у погляди жага,
Написана чорнилом і пером-
Розірвана...і спалена…чужа.
Носити воду в ситі почуттів
Чи перед совістю упасти долі?
Переживу, а ти – і поготів
...Леліють спогад пелюстки магнолій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434244
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2013
автор: Оля Бреславська