Жени кохання, хоч у двері,
Воно влетить тобі в вікно( нар. мудр.)
Не заховаєшся й в печері.
Не покладеш і під сукно.
Воно вартує тебе всюди,
Лишає спокою і сна.
І може буть з лицем облуди,
Або ж розквітне, як весна.
Злетить, як зірка, просто з неба.
Засяє в темряві й згорить..
А може буть, як ніч липнева,
І своїм зіллям оп"янить..
Тоді душа не зна спокою,
Не хоче з розумом дружить.
Життя стає вже суєтою...
Та це все варто пережить...
Допоки серце б"ється в грудях.
Даруйте лагідні слова.
Нехай в серцях кохання будять...
Поки душа іще жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2013
автор: Н-А-Д-І-Я