Так тихо... Вечоріє. Сідає сонце, й останній
промінь ледве гріє. Гойдає вітер стомлені
човни. Літають чайки над водою і вдаль кричать.
Помало засинають старі маяки... Солоні хвилі
розбиваються об скелі і тихо море засипає, і
мовчки дивиться в небесну далечінь.
Стихають співи й сміх рибалок,
стомленні від праці засинають і вони.
Накриває сон усіх хто ще не спить своїм
райдужним крилом. А тих хто вже
заснув, веде в країну снів. Заснули всі, і все вже
спить, лиш старе море рез у раз шумить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433746
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.06.2013
автор: Сем Діма