Автор: Вика_Виршева
Тема: свободная тема
Женское счастье
Пшеница, окруженная посадкой,
Дорога в близлежащее село.
Я обожала маки, и внезапно
Их семена грозою принесло.
На желтом поле колосятся травы,
Но только кое-где цветут они.
И мне, простушке, словно на забаву
Бутонов ярко-красные огни.
Мой сарафан и блузка не по моде,
Панаму одолела мошкара.
Зато воронам я приятна, вроде, -
Картавят гимны с самого утра
Вплоть до тех пор, покуда не стемнеет.
Я радуюсь, согрета их теплом.
Пусть яровая мельче и дряхлее,
А сорняки растут цветным ковром, -
Мне толку нет, и спрос с меня нулёвый.
Не "на работе" здесь - для красоты!
Я - женщина, из ткани да соломы,
Но у меня есть птицы и цветы.
==========================
Стою я у городі, на роботі,
В вузькому сарафані до колін,
Все личико замурзане... В скорботі,
Ще й замість маків зеленіє хрін.
А гави розкричалися - скажені,
Гуано розкидають у город,
Думки неначе коні навіжені,
Несуть мене і тягнуть в хоровод.
Але не можу я, бо кіл той грубий,
Тримає мов теля міцний ланцюг,
А хочеться кохання, де ж ти любий?
Де загубився в світі волоцюг!
Тому й дивлюсь на світ ясний крізь сльози,
Без втіх. Це все скорбота чергова,
Але я вірю, що прийдуть морози,
Я стану наче баба снігова.
Сам Дід Мороз до мене може завітати,
З любов'ю в книгу вклеїть сторінки,
Найголовніше, серцем не палати,
Бо розтечусь як весняні струмки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433571
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2013
автор: SAKHO