Тривоги дух витає у повітрі,
Бо сонце точно вранці не зійде.
Листок останній, втомлений на вітрі,
Додолу тихо й вільно упаде.
І все – кінець. Життя відбулось,
Вузенька стежка вткнулась у стіну.
Лишилось зле, а добре призабулось,
За все – сплатити мусимо ціну.
За все час миті хижо забирає.
За все болить, болить аж до кісток.
Стихає подих, тіло завмирає,
Як той останній, зірваний листок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433500
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2013
автор: Бойчук Ігор