Володимиру Івасюку присвячено

(один  із  основоположників  української  естрадної  музики,  автор  107  пісень,  53  інструментальних  творів,  музики  до  кількох  спектаклів;  професійний  медик,  скрипаль,  чудово  грав  на  фортепіано,  віолончелі,  гітарі,  майстерно  виконував  свої  пісні;    живописець;  у    2009  р.  удостоєний  звання  Героя  України)  

 Зійшов    ясною  зіркою  й  погас.  
Лишив  нетлінну  в’язанку  пісень  –  
Живуть  вони,  квітують  поміж  нас,  
Хвилюють  серце,  мов  святковий  день.  
Наблизився  до  Сонця…  і  упав,  
На  крилах,  мов  Ікар,  злетівши  ввись.  
Гойдає  плоть  його      коріння  трав,  
А  дух  навіки  символом  зробивсь.
Його  «Червона  рута»,  «Водограй!
І  інші  життєрадісні  пісні
Живитимуть  ще    довго  рідний  край.
А  смерть  сіктиме,  наче  квітень  сніг.
Він  чистий  був,  мов  ранішня  роса,  
Багатий,  як  на  плід  осінній  сад,
Талантом  –  щирим,  як  тремка  сльоза,
Сочистим,  наче  спілий  виноград.
Ще  факти  поки  що  лежать  на  дні
Про  те,  хто  його  з  світом  розлучив.
Прожив  всього    лиш  тридцять  на  землі,.
Але  себе  у  пісні  залишив!
                                                                                                                     Відредаговано                          16.07.17

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433281
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.06.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)