Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2013
автор: Наталя Данилюк