Сонце посила останній промінь.
Погаса заграва у тиші.
А душа готується на спомин.
Це, як заспокійливе душі.
Виринає в пам"яті картинка:
Тихий вечір, річка і... листок.
І здалося, він крила частинка.
Ще немає осені... пожовк.
Ще недавно крильми трепотів він
На зеленім молодім кленку,
І хотів за вітром полетіти...
Хіба знав про долю він гірку?
Ось тепер один серед негоди.
Полетіть? Та як? Одне ж крило..
Та хіба тепер до насолоди..?
І життя минуле ожило...
На кленку так гарно було жити.
Вітер ніжні шепотів слова.
Жити там собі і не тужити,
Та біда: безглузда голова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432704
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2013
автор: Н-А-Д-І-Я