Зїдаєш дим останньої цигарки,
Зімята пачка тане у руці
І дим кільцем підкреслює помарки,
Які так часто непідвладні є тобі.
Ти владно мислив, лив вогонь на люди,
Слова злітали з вуст немов стріла,
Бездумний шлях подоланий в нікуди,
Лиш тільки в мріях цілісна душа.
Страждає й плаче на шляху лихому,
Усе покладене на шальки терезів.
Чи переважить вирій, чи додому
Знесиленим вернутись, як хотів.
Листом паперу чистого закриєш,
Минулі прочерки, помарки і діла
Ти можеш мати силу, зможеш мріять
І на папері дать собі нове і”мя.
У волі вибору в сміливому запалі,
Чоло підняте прагненням життя,
Бо ж мрії не збуваються в полоні
У нім лише безсмертне каяття.
Останньою була найгірша сигарета,
Лишила по собі лиш терпкий смак,
Нової пачки не відкриєш злету.
Не для полону ти! Ти зможеш ще літать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432120
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2013
автор: Андрій Толіч