Якби ви знали паничі,
Як сонце сходить уночі
У вбогій хаті сироти,
Ви б кинули свої марноти,
Бо ще не бачили такого дива
Від того, як вас мати породила, —
Бодай би, клятих, вас згубила,
Іще б в колисці задушила,
Щоб лиха не було того, не наробили,
Щоб люде християнський не душили! —
Сидить посеред хати сиротина,
На ній обірвана свитина,
А в хаті світло без свічок,
То засіяв в куточку образок,
То освятив дитину Бог-пророк:
Стає дитя на праведний порог.
4.06.1997 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431763
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.06.2013
автор: Ростислав Сердешний