Розмріялися квіти на осонні,
Розмаяли по літу кольори.
Лелечий клекіт будить тишу сонну,
І пахнуть медом західні вітри...
Погамувавши спрагу в росах чистих,
Донесхочу награвшись вітерцем,
Спекотний день хова в гаях вітистих
Розпаленіле бронзове лице.
А нива виколисує колосся.
Аж ген пашніють золоті хліба,
І на тендітні пелюстки волошці
Упала неба крапля голуба.
Тугим вітрам душа моя відкрита.
Стою, примружений, під сонячним дощем.
Надворі літо. Світлооке літо.
Скороминуще літо. Літо ще!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431630
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2013
автор: Валерій Голуб