Пропало, пролетіло, прогуло…
Заставило когось назвати «мамо»
Ніколи ще такого не було,
Щоб тіні не було під образами.
Щоби лампадка сяяла у день,
Горнувся до кутка з колосся «дідух»,
Свічки горіли, слухали пісень,
Життя робило невідомий вивих.
У хаті переплетені нитки,
Як долі, що завжди живуть в родині,
Минають дні, як по житті витки,
Коли в хлібах ростуть волошки сині.
Переплелося все - гармонії нема,
Жевріє промінь, де могила тата,
Життя прийшло, немов страшна тюрма,
Не дозволяє радість нам зібрати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431474
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Віталій Назарук