Всім, хто збирається покинути Україну

Мені  всі  кажуть:  «За  що  ти  любиш  Україну?
Поглянь  в  народ!  Тут  пекло,  не  життя.
І  з  кожною  хвилиною  стає  лиш  гірше
І  боязно  за  діток  і  за  майбуття.»
А  я  в  цім  пеклі  народилась  
І  почувала  себе  як  в  раю.
Та  чи  можливо  називати  пеклом
Як  соловей  співає  у  гаю?
Як  хвилею  колишуться  від  вітру  ниви,
Як  річенька  на  сонечку  блищить,
А  як  здіймаються  до  неба  гори,
Й  повітря  між  деревами  летить.
Мені  твердять:  «Тікати  треба  звідси  -
В  Америку,  в  Європу,  хоч  кудись.
Ми  в  Україні  владі  не  потрібні
На  неї  в  серці  тільки  ненависть  і  злість!»
А  на  чужині  ви  комусь  потрібні?
А  на  чужині  хтось  чека  на  вас?
Звичайно  краще  куштувати  пиріг  з  чаєм,
Коли  він  спечений  уже  за  вас.
Коли  вже  німці  замісили  тісто,
Французькі  печі  випекли  його
А  італійці  перед  цим  посіяли  пшениці.
Іспанці  ж  відділили  луску  і  зерно.
І  щиро  вірячи  в  своє,  кидають  фрази:
«Чекай,  ти  заспіваєш  іншої  мені.
Коли  сім’ю  прогодувати  буде  нічим,
Ти  проклянеш  усе,  що  є  на  цій  землі.»
Та  ні,  я  прокляну  себе  у  першу  чергу,
Що  не  зробила  для  покращення  життя.
Що  тільки  плакала  ночами  і  жаліла  долю,
А  вдень  тягла  ярмо  покірності  і  забуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431461
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Анна Чудеса