Коли тобі залишається чекати, то стій і чекай. Не важливо чи ти для неї безмежний, зорями вкритий всесвіт, чи маленька деталь. Бо вона з тобою. Вона про тебе дбає. Вона тебе береже думками навіть тоді, коли ти обертаєшся і розумієш, що навколо тебе ні душі. Це як станції, що чекають на мить, коли повернуться їхні потяги. Це як Сонце, що зігріває Землю на величезній відстані. Це як великий механізм, котрому бракує лише однієї деталі. І саме такою деталлю являєшся Ти. Тому я стою тут, на протязі, серед вагонів уже кілька годин, і як найкращий друг або найвірніша любов чекаю на потяг, котрий бачитиме вперше стільки добра та стільки світла у кишенях. Бо лише нічний Львів знає, як це: чекати...на…тебе…
Нічний Львів.
мій
потяг до тебе крізь зорі пірнає.
мені залишилось вдихати запах південних лісів.
ти знаєш
що досі мій погляд крізь натовп шукає?
твою зафіксовану близькість до моїх блакитних морів.
астральний протяг
ми
пристосовуємось до самотніх вагонів.
я як завше чекаю на тебе тільки тут.
ти
як завше шукаєш мене там.
сонцем гарячим губимось між вокзальних перонів.
космос
надто малий щоби зустрітись нам?
нічний Париж.
мій
потяг до тебе все ближче за вітер.
тобі залишилось лиш чути як гуркає в коліях час.
нам не збагнути
ми діти що мусять прожити.
життя
що дається для нас.
життя
що дається лиш раз.
Не важливо в якому я місті – завжди, за будь-якої погоди, я обов’язково приїду туди, де зараз ти рахуєш птахів, колії і вагони, заглядуєш у маленькі вікна, вдивляєшся у обличчя, вдумливо кидаєш погляд на захід. Мені ще їхати п’ять годин, але я вже близько. В цьому й суть: скільки б не було між нами кілометрів, я близько... От побачиш: завтра обов’язково ти подивишся на росяний схід, і в променях сонця, радості і тремного коливання механічного серця ти побачиш поїзд “Івано-Франківськ-Київ” з номером 043, на третій колії, рівно о 8:46. Ні секунди менше, ні більше. От побачиш. Обіцяю.
ранок у всьому світі почався з погляду
з теплих обіймів
і
синхронно промовлених слів
“ти справжня(-ній)”
а отже до тебе можна доторкнутися
як до матерії сну
тебе можна і треба цілувати
як бога
вдихати запах
твого морського волосся
солоної шкіри і солодких
парфум
просити вибачення за затримку
на бісові десять вічностей
космос – це надто вузьке означення слова “ми”
бо воно терпке
як сухе напівсолодке
бо воно високе
як небо на голубому папері
бо я близько
і ти близько
я поруч
і ти поруч
4.06.2013
спільно з А.Даньківом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431441
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2013
автор: Сашко Марчук