Камінні сльози Дон Жуана,
В долонях Донни Анни сніг...
Час висушив моря і океани,
На сторінки у книги ліг!
Рзбите скло людських історій,
Присипав попелом-сльозами...
Віідносність абсолютних категорій,
Розбив,розвіяв за вітрами!
Камінне серце Дон Жуана,
Ледь чутний Донни Анни сміх...
Його душа суцільні рани,
Її душа суцільний сніг!
Всі йдуть крізь терни і крізь сльози,
Куди Господь веде людей?
У край небесний-в чисті роси,
Під злий покров чужих ночей?
Туди,де не важать ні Слово,ні шпага,
Де душа цінніша,ніж клинок...
Пора ставати на небесні ваги,
Страшний і моторошний крок!
У сорочці із своїх Страстей,
У вінку із своєї Любові...
Не перед суд людських очей,
А перед суд Плоті і Крові!
Камінні сльози Дон Жуана,
В долонях Донни Анни сніг...
Він був народжений титаном,
Проте побут зламати не зміг:
Не оминув,ні заздрості,ні злості,
Ні вбивства,ні навіть олжі...
Його душа уся в корості,
В його душі багряніють ножі!
Але він кохав і був коханим,
Все проти нього і єдине за...
Бальзамом на минулі рани,
Ніжне тіло,гнучке,як лоза!
ЇЇ душа чудова,її тіло,
Яке давно в землі зітліло!
Тепер він стане перед Богом,
Що зможе він сказать Йому?
Що все життя шукав Дорогу,
Хоч був закинутий в Пітьму!
13.06.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431281
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.06.2013
автор: Той,що воює з вітряками