У Твоїй волі моя доля,
Життя дороги і спасіння.
Не стане долею недоля –
Таке Твоє благовоління.
Даруєш Ти Свої щедроти
І радощі буття земного;
Днів довготу, незгодам спротив,
І благодать життя людського.
Наш Бог предвічний, Боже Слово,
У мудрості віків зіткане;
Вже світом йде вкраїнська мова
І квіт її хай не зів’яне.
В вустах Шевченка Тараса пророка
Ти освятив й леліяв мову;
І нині, мов ріка широка
Вона освячується знову.
Радіє наша сива мати,
Що родяться сини живучі,
Що не вдалося їх приспати –
Їх будить голос всемогучий.
Вони сягають верха кручі
І оселяються в долинах;
Вони палкі, вони жагучі –
Це скарб дарований в перлинах.
Сини живі – словеса Божі,
Що творять мову України.
Вони – твердиня і сторожа
На ниві мовної святині.
Живу я Словом Божим нині
І воду п’ю живу духовну,
Згори народжуюся в Сині,
Наповнюю скарбницю мовну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431184
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2013
автор: Едельвейс137