Простіше було б розчинитись від запаху вулиць,
ловити в долоні нестримний липневий дощ.
Простіше було б не слухати щоб не чути,
як стогне і рве глибинність моральних товщ.
Простіше було б стулити важкі повіки,
нехай одурманить струнами сивий скрипаль,
що так безупинно від ранку до ночі,для втіхи
людської тривожить і в серці пробуджує жаль.
І знати б напевне до болі заучені фрази,
що звикли вливатись у наше буденне життя.
Було б все простіше,та певно ніколи не стане,
бо кожна душа від свого тяжіє хреста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430851
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Solomia