Жаба на пеньку сиділа,
Лапи на пеньочку гріла.
Комар поряд пролітав,
Жабі на язик попав.
- Не ковтай мене! Зажди! -
Крикнув. – Знаю, де скарб́и!
Жаба ротика відкрила,
Комара за ніс вхопила.
- Кажеш, знаєш, де скарб́и?
То веди мене туди.
Знай, тебе не відпущу,
Поки їх я не знайду.
Про що йдеться? Говори!
Чи далеко треба йти?
- Про монети золоті,
Що у висохлій воді.
Путь тобі до них вкажу,
До болітця доведу.
Куди йти, жаба питала
Й доскакала, де бажала.
- А ось і оце болото!
Гроші треба пхать до рота.
Лізти можна раз – і все.
Скільки вхопиш – все твоє, –
Комар жабі проказав,
Місце з скарбом показав.
Жаба плигнула в багно –
В золотих монетах дно!
Стала в рот їх набирати,
Комар зверху їй дзижчати:
- Досить, жабо, вилізай!
Жадібності міру знай!
- Ні! Ще вміститься у роті!!!
Та й втопилася в болоті...
Березень, 2011 р.
Послухайте на сторінці
автора [u]Николя-бабА[/u]
нашу з ним пісню "Спадає ніч".
Будь ласка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430817
Рубрика: Байка
дата надходження 11.06.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)