Монолог №2 (суїцид)

Я  хочу  захворіти  і  померти,
Заснути  вже  сьогодні  вічним  сном.
Я  ніколи  не  була  поетом,
І  не  стану  ним,  ні  зараз,  ні  потом...

Хочу  наживо  із  себе  рвати  шкіру!
Я  з  шиї  зняла  дев"ятнадцяту  петлю...
Ти  так  кохав  мене,  як  я  не  вмію!
Бо  ти  брехав!  Я  ж  досі  ще  люблю.

Я  хочу  обірвати  ці  хвилини,
Череп  розтрощити  об  асфальт!
Я  закохуюсь  у  смак  полину,
Він  нагадує  мені  зубну  емаль...

Я  не  хочу  заливатись  віскі,
Я  переріжу  горло  об  стакан!
Нехай  тебе  ласкають  твої  "кіски"...
Я  хочу  бути  вже  не  тут,    а  там!

Я  вже  не  хочу  радості  і  сміху,
Він  плавно  переходитиме  в  біль...
Я  хочу  стрибнути  на  вила  з  стріхи.
Принесіть  для  смерті  хліб  і  сіль!

Я  хочу  зникнути,  пропасти...
Щоб  мого  попелу  тут  навіть  не  було!
Як  жаль,  що  ти  не  зміг  мене  украсти...
...Бо  я  у  пеклі  за  життя  горю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430811
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: ЕТ