[i]Твоє ім’я, то – шепіт трав,
Та різнобарв’я фарб
Тих казкових квітів,
Що виграють неначе розсип самоцвітів.
Твоє ім’я, то – намисто із зірок
Де кожна літера – щастя ковток,
Воно неначе зірка – камінь самоцвіт
Який світить мені вже впродовж багатьох літ.
І душу зігріває світлом тим –
Коли в журбі чи сам один.́[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2013
автор: Валерій Кець