о Боже, скільки ранків!

Не  можна  постаріти  ні  серцем,  ні  душею.  Роки  пройдуть,  а  серце  незворушно  битиметься  з  душею  в  такт  мелодії  життя.  На  шляху  перепони,  а  вони  -  живі,  на  вулиці  сірість,  зневіра,  а  в  душі  -  танці  на  честь  перемоги  над  своїм  страхом.
Ніколи  нема  цілковитої  зневіри,  її  не  існує.  Серце  не  дозволить  покинути  мрії,  занапастити  життя.  Десь  там,  у  серці  чи  в  душі,  живе  мале  хлоп'ятко,  що  кожного  ранку  заводить  механізм  усередині.  Невтомне,  мале,  кучеряве  хлоп'я...Дякую!  Кожного  дня...о  Боже,  скільки  ранків!Ось  хто  вартий  уваги,  нагород  і  поваги,  а  всі  інші  -  додаткове.
Здавалось,  вмерти  можна,  але  він  -  невтомний,  наполегливий,  живий...Мале  дитятко  у  моїй  душі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430226
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Ксенія К.