Противна бацила
Мене підкосила,
Підступно підкаралась
До лона грудей.
За горло душила,
І сили у жилах
Раптово не стало...
У прірву веде
Надломлену душу
Хвороба, я мушу
До ліжка в обійми
Іти, наче раб...
Ховаюсь у мушлю,
Бо відстань порушив
Бо зломлено стіни -
Під серцем сатрап,
Стискає легені,
Та я, наче фенікс
Із попелу вкотре
Виходжу живий,
Мов прапор червлений,
Міцний і шалений,
Щасливий і мокрий -
Бацилу вдавив!
Всміхаючись гордо,
Беру я акорди,
І дзвінко лунає
Життєве баре,
Хоч долі кросворди,
Мов песика морда,
Що гостя не знає,
Й гарчить з-за дверей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429847
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2013
автор: Олександр Обрій