Я спомини вишукую, але
Вони хороше щось не намалюють.
Інакший час і почуття старе
Наснагу не дає, а лиш хвилює.
Пронизливий мороз із далини
Нас заставляє краще зодягнутись,
А спогад з часової глибини
Лише заставить гірко посміхнутись.
Забудь усе, що дійсно відбулось,
В згадках твоїх одні лишились міни.
І спомином тривожити когось
Не треба, бо нічого вже не зміниш.
Не даром Бог з минулого життя
У пам’яті нічого не лишає.
Зате ти маєш нові відчуття
І майбуття у тебе є безкрає.
А що прожив, лишилося в тобі
У почуттях, умінні, силі, діях.
Ти маєш шанс у новій боротьбі
Дійти туди, куди лиш тільки мріяв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429637
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Мірошник Володимир