Із ранку дощик моросить.
Туман укрив покоси.
А онде річечка біжить.
Верба в ній миє коси.
Листок самотній ось пливе.
Від чого ж відірвався?
Ще ж тільки літо золоте.
Куди ж це він подався?
Один, як палець, без рідні!
Здолає його втома,
І знайде спокій він на дні.
Що ж, доля тут відома...
Мети немає. Тяжкий шлях.
В очах горить свобода.
Хвильки, як коні він запряг.
А швидкість - насолода.
Від дива млів і вітровій.
Дивився на сміливця,
Підкравсь карась, листочок з"їв...
Вітали всі мисливця.
----------------------
Мораль в цій байці не пишу.
Скажіть на вушко мамі:
Кого не люблять всі в житті?
Як звуться? .........
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429510
Рубрика: Байка
дата надходження 05.06.2013
автор: Н-А-Д-І-Я