Око ворога не спить. Ворони кружляють,
і як град ворожих стріл на поле сідають.
Як лисття, по поля розлетілись
й гордо голову піднявши краркають
щось стиха. Ворон- це провісник зла,
він провісник лиха. Рев моторів в небі пролунав.
Зчулися гармати. Десь там, в далі лунають
постріли із автомата. Вороги все село спалили,
відбивались люди скільки сил хватило.
Голосили матері, і жінки ридали, полонених
юнаків до нацистів гнали. А ворони, як переможці
по полю ходили, і клювали тіло мертве, тіло холодне.
По полю ходило вороння голодне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429499
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Сем Діма